УЗАГАЛЬНЕННЯ практики розгляду судом кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, у 2011 році

УЗАГАЛЬНЕННЯ

практики розгляду судом кримінальних справ про злочини,

вчинені неповнолітніми,

у 2011 році

1. Загальні дані

Злочинність неповнолітніх завжди була і залишається гострою актуальною правовою та суспільною проблемою. Неповнолітні - одна з найбільш кримінально-уражених верств населення, а тому запобігання підлітковій злочинності має бути пріорітетним для правоохоронної системи.

Серед загальних заходів профілактики злочинності неповнолітніх важливою є процесуальна діяльність органів розслідування, прокуратури і суду, що здійснюють провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх.

Зазначене узагальнення обумовлене необхідністю вивчення стану розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх, дотримання законодавства щодо таких злочинів, виявлення складних питань у судовій практиці та з’ясування можливих шляхів їх вирішення.

За даними судової статистики у 2011 році Кролевецьким районним судом було розглянуто 8 кримінальних справ щодо 14-ти неповнолітніх, що становить 4,6% від загальної кількості кримінальних справ, розглянутих у 2011 році. З указаних 8-ми справ 1 справа надійшла з постановою про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

У 2010 році судом було розглянуто 15 кримінальних справ щодо 16 неповнолітніх. Таким чином, у минулому році в порівнянні з 2010 роком кількість кримінальних справ про злочини неповнолітніх зменшилась на 7, кількість неповнолітніх, щодо яких порушувалися кримінальні справи, зменшилася на 2 особи.

Кримінальні справи щодо неповнолітніх осіб у 2011 році розглядалися суддями Бєгуновою О.В. та Сірою Г.І., інші судді справ даної категорії не розглядали.

За результатами розгляду кримінальних справ 11 осіб було засуджено, до 2-х застосовано примусові заходи виховного характеру, щодо 1-ї особи застосовано примусові заходи медичного характеру.

У віці від 14 до 15 років злочин вчинили 6 неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років – 8 осіб, з них 1 особа на час розгляду справи в суді досягла повноліття.

Вкрай негативними показниками є вчинення злочинів неповнолітніми, які вже були раніше судимі, у стані алкогольного сп’яніння, за попердньою змовою групою осіб, повторно, в період іспитового строку тощо.

Так, 4-ро неповнолітніх, що скоїли злочини вже були раніше судимі, до 1-ї особи раніше застосовувалися примусові заходи виховного характеру, ще до 1-ї особи – примусові заходи медичного характеру. Двоє неповнолітніх скоїли злочини в період іспитового строку, 1 особа – в період застосування щодо неї примусових заходів виховного характеру. У стані алкогольного сп’яніння вчинив злочин 1 неповнолітній; 2 особи вчинили повторні злочини; 4-ро неповнолітніх вчинили злочини разом з дорослими особами та під їх впливом; за попередньою змовою групою осіб скоїли злочин 10 неповнолітніх.

На час вчинення злочинів ніде не працювали і не навчалися 4 особи. З 10-ти неповнолітніх, які на час вчинення злочинів працювали або навчалися, 5 осіб були учнями шкіл.

Серед злочинів, скоєних неповнолітніми, домінують злочини проти власності: їх вчинило 12 неповнолітніх; 2-є неповнолітніх вчинило злочини проти життя та здоров’я особи; 1 особа вчинила злочин, що відноситься до злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Узагальнення показало, що у 2011 році неповнолітні вчиняли тяжкі злочини (7 осіб) та злочини середньої тяжкості (також 7 осіб).

2. Дотримання кримінально-процесуальних строків у справах про злочини неповнолітніх

Обмеження попереднього розгляду справи певними строками є однією з важливих гарантій права обвинуваченого на швидкий і справедливий суд, закріпленого в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року (пп.«с» п.3 ст.14). Сприяє таке обмеження і захисту прав потерпілого.

Відповідно до ст.241 КПК України справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не пізніше десяти діб, а у разі складності справи — не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду. Питання про те, чи є конкретна справа складною, вирішується в кожному випадку з огляду на її обсяг, кількість епізодів злочинної діяльності, кількість обвинувачених, особливості доказів, які належить дослідити.

Відповідно до ст.256 КПК України справа повинна бути призначена до розгляду в суді на пізніше десяти діб, а у випадках складності справи – не пізніше двадцяти діб з дня досудового її розгляду.

З проведеного узагальнення вбачається, що суддями не було порушено кримінально-процесуальних строків призначення справ даної категорії до попереднього та судового розгляду. Щодо строків розгляду справ: 2 справи було розглянуто в строк до 2-х місяців, решту справу розглянуто в сток до 1-го місяця.

3. Запобіжні заходи щодо неповнолітніх

Запобіжні заходи є заходами державного примусу і застосовуються у кримінальному процесі з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства чи суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень (ст.148 КПК).

Відповідно до ст.149 КПК України запобіжними заходами є: підписка про невиїзд, особиста поруку, порука громадської організації або трудового колективу, застава, взяття під варту, нагляд командування військової частини.

Статтею 436 КПК України передбачено, що до неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених ст.149 цього Кодексу, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передача їх під нагляд адміністрації цієї установи.

В ході проведення узагальнення встановлено, що у 2011 році до неповнолітніх застосовувався запобіжний захід – підписка про невиїзд і лише щодо 1-го неповнолітнього було застосовано запобіжний захід – взяття під варту (справа №1-49/11 по обвинуваченню Шаменка Т.В., Тютюнника Б.А., Кучерявого А.О. за ч.2 ст.185 КК України).

Відповідно до ст.343 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності підстав, встановлених ст.148 КПК України.

Аналіз справи №1-49/11 показав, що при обранні підозрюваному Шаменку Т.В. запобіжного заходу взяття під варту суддя врахувала дані про особу підозрюваного; те, що він неодноразово судимий за корисливі злочини, у т.ч. до позбавлення волі; злочин, у вчиненні якого він підозрювався, був скоєний в період іспитового строку.

Таким чином, при проведенні узагальнення встановлено, що вирішуючи питання про обрання (зміну) запобіжних заходів щодо неповнолітніх, суд враховував тяжкість злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачувалися; обставини вчинення злочинів, відомості про особу неповнолітнього.

Вирішуючи питання про запобіжні заходи щодо неповнолітніх, з урахуванням положень КПК у кожному конкретному випадку необхідно обирати такі з них, які забезпечать виконання підозюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків і його належну поведінку.

4. Виконання судами вимог ст.ст.441-443 КПК

Відповідно до ст.441 КПК України в судове засідання викликаються батьки або інші законні представники неповнолітнього. Законні представники підсудного перебувають в залі судового засідання протягом всього судового розгляду.

Про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє службу у справах неповнолітніх та міліцію у справах неповнолітніх. Суд вправі викликати в судове засідання представників служби у справах неповнолітніх та міліції у справах неповнолітніх (ст.442 КПК).

Відповідно до ст.443 КПК про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє підприємство, установу та організацію, в яких навчався чи працював неповнолітній. Суд вправі викликати в судове засідання представників цих організацій.

Як свідчить практика, суди викликають в судове засідання законних представників, повідомляють службу у справах дітей, підприємства, установи та організації, в яких навчався чи працював неповнолітній про час і місце розгляду справи. Законні представники та представники указаних служб та організацій беруть участь в судових засіданнях, надаючи про неповнолітніх  відповідні відомості.

Одночасно при дослідженні кримінальних справ виявлено, що суд не завжди повідомляв про час та місце розгляду справи кримінальну міліцію у справах дітей. Так, лише у справі №1-20/11 по обвинуваченню Шаменка Т.В., Тютюнника Б.А. за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, Сухомлина Є.О., Лебедєва О.В. за ч.3 ст.185 КК України, Павленка В.В. за ч.3 ст.185, ст.304 КК України, а також у справі №1-49/11 по обвинуваченню Шаменка Т.В., Тютюнника Б.А., Кучерявого А.О. за ч.2 ст.185 КК України кримінальну міліцію у справах дітей було повідомлено про час та місце розгляду справи і її представник брав учать в судовому засіданні або ж клопотав про розгляд справи за його відсутності у зв’язку з перебуванням на лікуванні.

Майже в усіх справах є довідки кримінальної міліції у справах дітей про те, чи перебуває неповнолітній на обліку у КМСД. Однак у справі №1-55/11 по обвинуваченню Молчанова А.М. така довідка відсутня. Крім того, при вказівці про перебування неповнолітнього на обліку в КМСД співробітник даної служби не завжди зазначає з якого часу неповнолітній перебуває на такому обліку, хоча було б доцільніше, якби така інформація суду надавалася.

Участь у судовому засіданні законних представників неповнолітніх, представників служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, підприємств, установ чи організацій, у яких навчається (працює) неповнолітній, забезпечує надання суду допомоги в отриманні достовірних відомостей про особистість неповнолітнього, його батьків, умови життя та виховання підлітка, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину неповнолітнім, недоліків виховної роботи.

В результаті перегляду та аналізу матеріалів справ вважаю за доцільне звернути увагу на те, що в протоколах судових засідань секретарі, зазначаючи про явку учасників процесу, не завжди вказують, чи з’явилися в судове засідання представники ССД, КМСД, підприємств, установ, організацій, де навчаються (працюють) неповнолітні, у зв’язку з чим для з’ясування цього питання доводиться перечитувати повністю протоколи судових засідань, щоб знайти у ньому записи щодо указаних осіб.

5. Участь захисників у справах про злочини неповнолітніх

Діючим законодавством посилена правова охорона неповнолітніх, яка полягає у тому, що для неповнолітніх у КПК України передбачене подвійне представництво – адвоката і законного представника, чий правовий статус дає змогу здійснювати охоронні функції. 

Враховуючи, що неповнолітньому, який вчинив суспільно небезпечне діяння і потрапив у сферу дії кримінального процесу, в силу його вікових та психологічних особливостей, нестачі життєвого досвіду, важко самостійно розібратися в механізмі провадження у кримінальній справі, законом передбачена обов’язкова участь захисника по цій категорії справ (п.1 ч.1 ст.45 КПК України).

Зазначена вимога закону є однією з найважливіших особливостей провадження у справах про злочини неповнолітніх.

Захисник бере участь у справі з моменту визнання особи підозрюваною (тобто з моменту складання протоколу затримання або винесення постанови про обрання запобіжного заходу до пред’явлення обвинувачення) чи пред’явлення їй обвинувачення.

При проведенні узагальнення не встановлено порушень з боку органів досудового слідства чи суду щодо участі захисника у справах про злочини неповнолітніх.

Так, у матеріалах справ містяться відповідні документи, які засвідчують, що неповнолітнім роз’яснювалося право на захист; при визнанні особи підозрюваною, пред’явлення їй обвинувачення, здійснення слідчих дій та під час судового розгляду обов’язково був присутній захисник, якого обрав сам неповнолітній.

6. Обставини, які підлягають встановленню у справах про злочини неповнолітніх

Крім передбачених ст.64 КПК обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі (подія злочину; винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характеризують особу; обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, розмір витрат закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого від злочину) під час досудового слідства та розгляді в суді справ про злочини неповнолітніх необхідно також з’ясовувати: - вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); стан його здоров’я та загального розвитку;  характеристику особи неповнолітнього; умови життя та виховання підлітка; обставини, що негативно впливали на його виховання; наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

Точний вік неповнолітнього має бути підтверджений свідоцтвом про народження або паспортом, тому що посвідчення цього факту необхідне для правильного вирішення питання про те, чи є дана особа неповнолітньою, чи досягла вона віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, і чи можуть бути до неї застосовані заходи відповідальності, передбачені законодавством тільки щодо неповнолітніх.

У разі відсутності паспорта чи свідоцтва про народження відповідні дані можна отримати з книги реєстрації актів цивільного стану, довідок ОВС за місцем реєстрації тощо. До матеріалів справи обов’язково додається копія документа, що підтверджує вік неповнолітнього.

Якщо документи, що засвідчують вік неповнолітнього, відсутні або є підстави сумніватися в дійсності цих документів, відповідно до п.5 ст.75 КПК України для встановлення віку має бути призначена судово-медична експертиза.

В ході проведення узагальнення встановлено, що до матеріалів справ долучались документи (паспорта, свідоцтва про народження), що вказують на вік неповнолітніх; випадків відсутності таких документів не було.

Також в усіх справах наявна інформація про стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього (є відповідні довідки та висновки лікарів).

Для характеристики особи неповнолітнього мають бути зібрані дані про те, як він характеризується за місцем проживання, за місцем навчання, роботи (у разі, якщо неповнолітній навчався або працював), чи притягався він раніше до юридичної відповідальності, які заходи впливу до нього застосовувалися, чи був він на обліку у службі у справах дітей або у кримінальній міліції у справах дітей.

При проведенні узагальнення встановлено, що матеріали кримінальних справ містять характеризуючі дані про неповнолітніх, зокрема, у справах наявні характеристики за місцем проживання неповнолітніх, їх місцем навчання або роботи (за умови, що неповнолітній працював чи навчався).

З опрацьованих кримінальних справ вбачається, що характеристики за місцем проживання неповнолітніх, як правило, позитивні, однак вони містять обмаль інформації про підлітка, а тому не завжди з такої характеристики можна зробити правильний висновок про особу неповнолітнього. Наприклад, неповнолітній неодноразово судимий, вчиняв злочини під час іспитового строку, а при цьому в характеристиці містяться дані на кшталт: «допомагає батькам», «у вживанні спиртного помічений не був», «цікавиться риболовлею, технікою» тощо.

Вважаю, що більш доцільним при формуванні матеріалів справи та витребуванні характеристик органам досудового слідства необхідно звертати увагу на ставлення неповнолітніх до батьків (наявність у них конфліктів з батьками), до оточуючих, коло знайомих, адже сусіди можуть бачити, хто приходить до неповнолітнього, з ким він спілкується і т.п. З’ясування саме таких даних є необхідним, враховуючи, що є випадки, коли неповнолітні вчиняють злочини разом з дорослими або ж під впливом інших осіб, як наприклад, у справі №1-79/11 по обвинуваченню Чауса О.М. за ч.1 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, Четвертака Д.О. за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

За даними матеріалів справи №1-48/11 по обвинуваченню Глуховського Ю.А., Рогова Ю.В., Козлової А.В. за ч.3 ст.185 КК України неповнолітня Козлова А.В. за місцем проживання, за місцем колишнього і теперішнього навчання, а також навчання в гуртку характеризується виключно позитивно, неодноразово нагороджувалася похвальними грамотами, а при цьому вчинила корисливий злочин групою осіб.

Виявлення «негативної компанії» неповнолітнього, яка здатна втягнути його у злочинну діяльність, має сприяти запобіганню таких злочинів, встановленню причин їх вчинення і враховуватися при призначенні покарання.

Є випадки, коли характеристика на неповнолітнього за місцем проживання є позитивною, а за місцем проживання – негативною (наприклад, у справі №1-20/11 по обвинуваченню Шаменка Т.В., Тютюнника Б.А. за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, Сухомлина Є.О., Лебедєва О.В. за ч.3 ст.185 КК України, Павленка В.В. за ч.3 ст.185, ст.304 КК України неповнолітній Сухомлин Є.О. за місцем проживання характеризується позитивно, а за місцем навчання – негативно).

На це суд також має звертати увагу для встановлення об’єктивних даних про особу неповнолітнього підсудного.

У характеристиках з місця навчання більш доцільною є інформація про ставлення неповнолітнього до вчителів, однокласників, коло його друзів, а не про рівень його навчання, оскільки погана успішність не завжди може свідчити про негативну поведінку учня (студента), схильність до вчинення правопорушень чи злочинів.

У матеріалах кримінальних справ маються дані чи притягувався неповнолітній раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності (довідки «Армор», довідки про судимість, копії вироків).[*]

Під час розгляду кожної справи необхідно з’ясовувати умови життя і виховання неповнолітнього, що допомагає виявити причини, які спонукали підлітка до вчинення злочину, з’ясувати чи є злочин випадковим, чи він зумовлений причинами, які можливо усунути. Важливими є дані про родину неповнолітнього, відсутність контролю з боку батьків, недоліки в діяльності органів у справах дітей, дільничих інспекторів.

Матеріали кримінальних справ містять акти обстеження умов проживання неповнолітніх, з яких можна встановити: з ким проживає підліток, чи в повній сім’ї він виховується, чи приділяють батьки достатню увагу щодо його виховання та створення належних умов для проживання і розвитку.

За даними зазначених актів встановлено, що 3-є неповнолітніх виховувалися у неповних сім’ях, 1 з них мав незадовільні умови проживання (справа №1-79/11, неповнолітній Четвертак Д.О.).

При цьому ССД має не лише засвідчувати факт проживання дитини у неналежних умовах, але й проводити відповідну роботу з батьками неповнолітнього та подальший контроль щодо приведення умов проживання підлітка до належного рівня.

При  проведенні узагальнення встановлено, що мають місце недоліки профілактичної роботи відповідальних органів. Так, у матеріалах справи №1-23/11 по обвинуваченню Глуховського Ю.А. за ч.1 ст.122, ч.2 ст.355 КК України мається подання слідчого про вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, згідно з яким під час досудового слідства у даній кримінальній справі виявлено ряд недоліків у профілактичній роботі ДІМ Кролевецького РВ УМВС з неповнолітніми особами, схильними до скоєння злочинів.

При розгляді справ даної категорії та винесенні вироків ці обставини повинні враховуватися судом.

7. Практика призначення судом покарання

Виходячи із загальних засад судочинства, призначення покарання неповнолітнім за вчинені ними злочини має бути необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.98 КК України до непоновлітніх, визнаних винними у вчиненні злочинів, судом можуть бути застосовані такі основні види покарання: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

За даними судової статистики у 2011 році до неповнолітніх суд застосовував такі основні покарання:

Звільнено від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.104 КК України 4 особи (з них 2 особи вчинили тяжкі злочини: справа №1-20/11 по обвинуваченню Шаменка Т.В.,  Тютюнника Б.А.  за ч.ч.2, 3  ст.185  КК  України,  Сухомлина Є.О.,  Лебедєва О.В. за ч.3 ст.185 КК України, Павленка В.В. за ч.3 ст.185, ст.304 КК України; щодо Тютюнника Б.А. суд врахував наявність пом’якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин; щодо Сухомлина Є.О. суд врахував наявність пом’якшуючих обставин, але тут була й обтяжуюча обставина: вчинення злочину під час застосування примусових заходів виховного характеру). До 2-х осіб застосовано примусові заходи виховного характеру відповідно до ст.105 КК України у виді передачі під нагляд батьків (неповнолітні скоїли злочини середньої тяжкості). Застосовано примусові заходи медичного характеру до 1-ї особи (справа №1-128/11 про застосування примусових заходів медичного характеру щодо Мурченко А.В.).

При призначенні покарання щодо 8-ми неповнолітніх судом була застосована ст.69 КК України.

Додаткові покарання до неповнолітніх у 2011 році не застосовувалися.

При призначенні покарання неповнолітнім суд враховував обставини, передбачені ст.ст.65-67, 103 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також умови життя та виховання неповнолітнього, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

З матеріалів кримінальних справ встановлено, що як пом’якшуючі обставини суд враховував, вчинення злочину, будучи неповнолітнім; каяття та сприяння у розкритті злочину; позитивна характеристика за місцем проживання чи навчання (роботи); відшкодування завданої шкоди; наявність батьків, які можуть здійснювати контроль за поведінкою неповнолітнього; те, що неповнолітній вчинив злочин під впливом дорослої особи; те, що неповнолітній був позбавлений батьківського піклування тощо.

Як обставини, які обтяжують покарання, суд враховував вчинення злочину в період іспитового строку або під час застосування примусових заходів виховного характеру; наявність судимості; вчинення неповнолітнім адміністративних правопорушень; скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння; ініціювання злочину при скоєнні його групою осіб.

Висновок

З метою удосконалення судової практики у справах про злочини неповнолітніх необхідно постійно вивчати законодавство, рекомендації та аналізи вищих судів щодо справ даної категорії, звертати увагу на недоліки, виявлені під час проведення власних узагальнень та узагальнень вищих судів,  для уникнення їх в подальшій роботі.

Необхідною є співпраця суду з службою у справах дітей, кримінальною міліцією у справах дітей щодо удосконалення профілактичної роботи з підлітками та їх батьками, виявлення фактів невиконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей.

У 2011 році судом було розглянуто 18 справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.184 КУпАП: невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей.

Для підвищення правової культури населення (у т.ч. неповнолітніх) доцільно висвітлювати судову практику та узагальнення судової практики у справах про злочини неповнолітніх, у справах про адміністративні правопорушення за ст.184 КУпАП у засобах масової інформації, на веб-сторінці суду.

Важливим заходом для запобігання підлітковій злочинності є виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненя злочинів неповнолітніми; виявлення недоліків у роботі органів досудового слідства, служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей та реагування на зазначене окремими постановами.

З досліджуваних справ про злочини неповнолітніх встановлено, що у 2011 році була винесена 1 окрема постанова щодо недоліків у роботі слідчих органів (справа №1-48/11 по обвинуваченню Глуховського Ю.А., Рогова Ю.В., Козлової А.В. за ч.3 ст.185 КК України).

Загалом, за результатами проведеного узагальнення вбачається, що при розгляді справ про злочини неповнолітніх у 2011 році судом дотримано вимог чинного законодавства, яким регулюється розгляд справ зазначеної категорії.

Проведення узагальнень та аналізів судової практики щодо злочинної діяльності неповнолітніх, їх обговорення та врахування в роботі сприятиме удосконаленню судової практики, уникненню порушень та помилок, що є вкрай необхідним для профілактики злочинності серед молодого покоління, підвищення рівня їх правової свідомості та культури.

Помічник судді                                                                              О.М.Галаш